Прохача притулку депортували до Сирії згідно з угодою Великобританії та Франції

Прошукача притулку із Сирії, якому лише 26 років, очікує невизначене та потенційно небезпечне майбутнє після того, як він потрапив у механізм амбітної міжнародної угоди, спрямованої на стримування нелегальної міграції через Ла-Манш. Чоловік, який втік із батьківщини, щоб уникнути примусового призову до армії YPG, висловив своє глибоке переконання, що він «не хотів вбивати людей» – це почуття різко контрастує з бюрократичними процесами, які визначають його долю.

За схемою, яку влада описує як суперечливу схему «один увійшов, один вийшов», цю особу повернули до Франції з Сполученого Королівства, лише для того, щоб виявити, що французькі чиновники тепер вважають безпечним для нього відправлення назад до Сирії – країни, спустошеної громадянською війною, яка триває більше десяти років. Ця подія є, як вважають, першим задокументованим випадком такого роду, який викликає критичні питання щодо протоколів безпеки, закладених у міжнародні міграційні угоди, і того, чи отримують уразливі особи належний захист.

Двостороння домовленість між прем’єр-міністром Великобританії Кейром Стармером і президентом Франції Еммануелем Макроном була оприлюднена з великою помпою в липні 2025 року, представлена як «новаторське» дипломатичне досягнення у вирішенні міграційної кризи. Центральний механізм угоди діє на простому, але спірному принципі: за кожного шукача притулку, примусово повернутого до Франції після прибуття на невеликих човнах, Сполучене Королівство погоджується прийняти одного шукача притулку з Північної Франції через законні канали переселення. Цей підхід quid pro quo був відзначений обома урядами як прагматичне рішення для небезпечних подорожей через Ла-Манш.

Під час оголошення цієї угоди Стармер і Макрон чітко запевнили, що Франція є безпечною країною для репатріантів, підкресливши, що особи, яких відправлять назад, не зазнають додаткової шкоди чи переслідувань. Ці заяви стали основою для виправдання схеми, при цьому офіційні особи стверджували, що повернення людей до Франції – країни-члена Європейського Союзу зі сформованою системою надання притулку – не становить гуманітарних ризиків. Припущення, що Франція є безпечним місцем для вразливих осіб, лягло в основу всієї двосторонньої структури.