Відродження забутої технології акумуляторів: від Томаса Едісона до зберігання відновлюваної енергії

Відродження дизайну акумуляторів Едісона

На початку 20-го століття кількість електромобілів, що працюють від свинцево-кислотних акумуляторів, перевищувала кількість автомобілів, що працюють на газі. Однак двигун внутрішнього згоряння зрештою переміг, частково тому, що ці батареї мали запас ходу лише 30 миль. Томас Едісон вважав, що нікель-залізна батарея може збільшити цей діапазон до 100 миль, а також матиме тривалий термін служби та час зарядки сім годин. Тепер міжнародна група вчених відродила концепцію Едісона про нікель-залізну батарею та створила власну версію.

Нова нікель-залізна батарея, розроблена дослідниками, заснована на тій самій фундаментальній хімії, що й оригінальний дизайн Едісона, але з використанням сучасних матеріалів і технологій виробництва. На відміну від літій-іонних акумуляторів, які покладаються на рідкоземельні метали, у цьому акумуляторі використовуються такі недорогі матеріали, як залізо та нікель. Дослідники вважають, що ця конструкція може бути ідеальною для зберігання енергії з відновлюваних джерел, таких як сонячна та вітрова енергія.

Вимірювання метеоризму за допомогою «Smart Underwear»

Ще одна дивовижна наукова розробка: дослідники створили застібний пристрій, який може перетворити звичайну білизну на «розумну білизну», здатну вимірювати метеоризм. Пристрій під назвою FartTech використовує газові датчики для визначення наявності та частоти пукань. Потім ці дані можуть бути передані до підключеного додатка для смартфона, дозволяючи користувачам відстежувати їхні моделі метеоризму.

Дослідники, які стоять за FartTech, кажуть, що ця технологія може мати практичне застосування в таких галузях, як гастроентерологія, де лікарі можуть захотіти відслідковувати метеоризм пацієнта з діагностичною метою. Однак цей пристрій також викликав гумор і скептицизм, оскільки багато хто поставив під сумнів практичну цінність кількісного визначення власних викидів газу.

Нейрони, що грають у приречення

Справді надзвичайним досягненням є те, що дослідники успішно навчили тарілку живих нейронів грати в класичну відеогру Doom. Підключивши нейрони до комп’ютера, дослідники змогли перевести нейронну активність у вхідні дані гри, дозволяючи «мозку в тарілці» орієнтуватися у віртуальному середовищі гри.

Цей експеримент — не просто хитрий вечірній трюк — він має значні наслідки для нашого розуміння того, як біологічні нейронні мережі обробляють інформацію та приймають рішення. Спостерігаючи за тим, як ці живі нейрони реагують на виклики гри, дослідники сподіваються отримати інформацію, яку можна застосувати для розробки передового штучного інтелекту та нейронних обчислювальних систем.