Як нафтова криза, викликана Іраном, ставить під сумнів енергетичну безпеку Китаю

Ескалація напруженості між Іраном і Сполученими Штатами призвела до стрімкого зростання світових цін на нафту, що створює серйозну проблему для енергетичної безпеки та економічної стабільності Китаю. Через припинення поставок нафти з Близького Сходу друга за величиною економіка світу піддається випробуванню як з точки зору її величезних стратегічних запасів нафти, так і її постійного переходу до відновлюваних джерел енергії.

Китай, найбільший у світі імпортер нафти, значною мірою покладається на Близький Схід у постачанні значної частини сирої нафти. Нещодавні напади на нафтові об’єкти в Саудівській Аравії та підвищений ризик подальших збоїв у регіоні викликали побоювання тривалої кризи поставок, що може мати серйозні наслідки для китайської економіки.

Щоб пом'якшити вплив стрибка цін на нафту, Пекін використовує свої величезні стратегічні запаси нафти, які, за оцінками, містять від 400 до 550 мільйонів барелів сирої нафти. Цей запас, найбільший у світі, призначений для того, щоб допомогти країні витримати потрясіння у постачанні та стабілізувати внутрішні енергетичні ринки.

Однак тривалість і гострота поточної кризи викликали занепокоєння щодо сталості стратегічних резервів Китаю. Якщо конфлікт на Близькому Сході триватиме, країна може бути змушена агресивніше зануритися у свої запаси, потенційно вичерпавши їх швидше, ніж очікувалося.

Водночас амбітні ініціативи Китаю щодо відновлюваної енергетики набувають все більшого значення в цьому нестабільному енергетичному ландшафті. Країна стала світовим лідером у виробництві та встановленні сонячної, вітрової та гідроелектростанції з метою досягти 20% споживання первинної енергії з джерел невикопного палива до 2030 року.

Цей перехід, якщо його прискорити, може допомогти зменшити залежність Китаю від імпортної нафти та захистити його економіку від негативних наслідків конфлікту між Іраном і США. Однак темпи цієї зміни залишаються критичним фактором, оскільки країна все ще значною мірою залежить від вугілля та нафти для живлення промислового та транспортного секторів.

Оскільки глобальний енергетичний ландшафт продовжує змінюватися, здатність Китаю впоратися з нафтовою кризою, яку підживлює Іран, матиме далекосяжні наслідки не лише для його власної економічної стабільності, але й для ширшої геополітичної динаміки в регіоні та за його межами. Стратегічні резерви країни та поштовх відновлюваних джерел енергії будуть піддані випробуванню, що сформує її довгострокову енергетичну безпеку та стійкість.