Іран зіткнувся з великою втратою робочих місць на тлі американсько-ізраїльського конфлікту

Іран переживає безпрецедентну економічну турбулентність, коли масові звільнення поширюються на численні сектори його економіки, оскільки геополітична напруженість у відносинах зі Сполученими Штатами та Ізраїлем продовжує загострюватися. Криза викликає хвилі впливу на діловий ландшафт усієї країни, змушуючи працівників і роботодавців важко орієнтуватися у все більш невизначеному майбутньому. Галузеві експерти висловлюють серйозну стурбованість щодо траєкторії цих звільнень, попереджаючи, що подальший військовий конфлікт може спровокувати ще більш серйозний економічний колапс по всій країні.

Виробничий сектор, традиційно наріжний камінь економіки Ірану, особливо сильно постраждав від поточної нестабільності. Заводи, які колись працювали майже на повній потужності, тепер значно скорочують свою робочу силу, а на деяких підприємствах оголошено про звільнення по всій компанії, що торкнеться сотень працівників. Невизначеність, пов’язана з міжнародною торгівлею та санкціями, спричинила каскадний ефект у всьому ланцюжку постачання, ускладнюючи виробникам забезпечення сировиною та виконання існуючих замовлень. Багато власників бізнесу повідомляють, що вони не можуть укладати довгострокові контракти чи інвестиції через мінливе середовище безпеки.

Крім виробництва, сектор роздрібної торгівлі переживає різке скорочення, оскільки довіра споживачів різко падає. Торгові центри, які колись кипіли, тепер стоять напівпорожні, а вітрини закриваються із загрозливою швидкістю. Власники бізнесу вказують на зменшення витрат клієнтів і зростання операційних витрат як на основні чинники, що змушують їх скорочувати фонд заробітної плати. Зменшення активності роздрібної торгівлі створило негативний зворотний зв’язок, коли зменшення зайнятості ще більше зменшує споживчу спроможність споживачів, увічнюючи економічну спадну спіраль.

Сектор цифрових технологій, який колись вважався найперспективнішим економічним рубежем Ірану, також зазнає значної втрати робочих місць і відтоку капіталу. Технічні стартапи та відомі ІТ-компанії або згортають свою діяльність, або переміщуються за кордон у пошуках більш стабільного бізнес-середовища. Цей відплив талантів та інвестицій завдає особливого удару довгостроковим економічним перспективам Ірану, оскільки технологічний сектор був визначений як ключовий рушій майбутнього зростання та інновацій. Багато кваліфікованих професіоналів у цьому секторі шукають можливості за кордоном, що є значним витоком мізків для країни.

Економісти, які спостерігають за ситуацією, попереджають, що нинішній рівень безробіття, ймовірно, різко зросте, якщо відновляться військові дії між Іраном і його супротивниками. Крихкий баланс, який зараз існує, може швидко погіршитися до повномасштабного економічного колапсу, якщо конфлікт посилиться. Фінансові установи та інвестиційні компанії вже почали скорочувати свій вплив на іранські ринки, що ускладнює доступ підприємств до кредитів і фінансування, необхідних для діяльності та розширення.

Уряд намагався запровадити різні заходи економічного стимулювання, але їхня ефективність була обмежена поточними санкціями та ширшим геополітичним кліматом. Нестабільність валюти ще більше ускладнила ситуацію, оскільки іранський ріал зазнав значного знецінення, що робить імпорт дорожчим. Цей інфляційний тиск ускладнює проблеми, з якими стикаються підприємства та працівники, купівельна спроможність яких з кожним днем падає.

Малі та середні підприємства, на яких працює значна частина робочої сили Ірану, здаються особливо вразливими до поточної економічної кризи. Цим підприємствам зазвичай не вистачає фінансових резервів і стратегій диверсифікації, які більші корпорації можуть застосувати, щоб пережити економічні бурі. Багато сімейних компаній, які працювали поколіннями, тепер стикаються з перспективою остаточного закриття, забравши з собою спеціалізовані знання та налагоджені відносини з клієнтами, створені десятиліттями.

Ринок праці переживає значну напругу, коли кількість шукачів роботи значно перевищує кількість доступних вакансій у більшості секторів. Заробітна плата на доступних посадах стагнувала або знизилася в реальному вираженні, навіть якщо вартість життя продовжує зростати. Працівники все частіше погоджуються на посади, які нижчі за рівень їхньої кваліфікації та підготовки, створюючи додаткові ускладнення для загального здоров’я та ефективності ринку праці. Особливо гострою проблемою стало безробіття серед молоді, оскільки освічені молоді іранці намагаються знайти кар’єрні можливості, які б відповідали їхнім кваліфікаціям.

Іноземні інвестори різко скоротили свою присутність в Ірані, ліквідувавши багато спільних підприємств, які забезпечували стабільну роботу та міжнародний досвід. Вихід міжнародних компаній створив вакуум на ринку, що ускладнює доступ іранських компаній до технологій, досвіду та капіталу, необхідних для конкуренції у всьому світі. Ця ізоляція ще більше обмежує потенціал економічного зростання Ірану та створює менш динамічне ділове середовище в цілому.

Працівники енергетичного сектору, які були відносно ізольовані від попередніх економічних зривів, тепер також зазнають тиску на роботу. Зменшення доходів від нафти в поєднанні з міжнародними санкціями змусило нафтову промисловість скоротити свою робочу силу та відкласти проекти розробки. Ці скорочення в енергетичному секторі мають каскадний ефект по всій економіці, оскільки ця галузь зазвичай створює значні державні доходи, необхідні для підтримки інших економічних секторів і державних послуг.

Заглядаючи вперед, економісти висловлюють глибоку стурбованість щодо економічної траєкторії, якщо поточна напруженість збережеться або посилиться. Сценарій відновлення війни, швидше за все, спровокує гуманітарну кризу значних масштабів, яка знищить будь-які існуючі системи соціального захисту. Індикатори ділової впевненості різко впали до історичного мінімуму, а опитування демонструють мінімальний оптимізм щодо найближчого економічного відновлення чи стабільності. Компанії займаються обороною, а не реалізують стратегії зростання чи розширення.

Психологічний вплив на працівників неможливо переоцінити, оскільки повсюдна незахищеність роботи створює стрес, який впливає не лише на економічну продуктивність, але й на здоров’я населення та соціальну згуртованість. Багато іранців приймають важкі рішення щодо еміграції, житла, освіти та планування сім’ї, виходячи з припущення, що умови продовжуватимуть погіршуватися. Втрата надії серед працюючого населення є тривожною зміною, яка може мати довгострокові суспільні наслідки, окрім безпосередніх економічних показників.

Міжнародні організації, які спостерігають за ситуацією, закликали до деескалації напруженості та дипломатичних рішень, які могли б відновити довіру бізнесу та стабілізувати ринок праці. Однак такі результати залишаються невизначеними з огляду на складну геополітичну динаміку. Поточна траєкторія свідчить про те, що без суттєвих змін у ситуації з регіональною безпекою економічна криза та криза зайнятості в Ірані, ймовірно, значно погіршаться в найближчі місяці, створюючи труднощі для мільйонів працівників і сімей по всій країні.