Іранці стикаються з невизначеним майбутнім на тлі триваючого конфлікту
Незважаючи на перші надії на зміну режиму, тривалий конфлікт в Ірані призвів до зростання страху та розчарування серед людей. DW досліджує зміну настроїв іранців під час утримання режиму.
Коли американсько-ізраїльські удари по Ірану почалися майже місяць тому, багато іранців були сповнені почуттям надії, що режим скоро впаде. Однак із затягуванням конфлікту цей оптимізм поступився місцем зростаючому почуттю страху та невпевненості. DW поговорила з іранцями про те, як дивовижна стійкість режиму перекреслила ці перші очікування.
"Спочатку було багато хвилювання та віри в те, що це може бути кінець Ісламської Республіки", - сказав Амір, інженер із Тегерана. «Але коли дні перетворювалися на тижні, а режиму вдалося зберегти контроль, ця надія згасла. Тепер люди все більше стурбовані тим, що чекає в майбутньому».
{{IMAGE_PLACEHOLDER}}Справді, здатність іранського уряду витримати початкові удари та продовжити роботу здивувала багатьох як у країні, так і за її межами. Паріза, студентка університету в Ісфахані, пояснила: «Ми бачили, як режим жорстко придушує протести, застосовуючи силу, щоб утримати людей від вулиць. І вони змогли підтримувати роботу основних послуг та інфраструктури, чого багато хто з нас не очікував».
Ця стійкість призвела до зростання почуття відчаю серед іранців, які покладали свої надії на швидку зміну режиму. Фарзанех, власник крамниці в Ширазі, нарікав: «Я дійсно думав, що це наш шанс, наш момент нарешті позбутися цього уряду. Але тепер я хвилююся, що це просто затягнеться, і ми застрягнемо в цьому циклі конфліктів і репресій».
{{IMAGE_PLACEHOLDER}}Затяжний характер конфлікту також завдав значних збитків іранській економіці, яка й без того страждала від тягаря міжнародних санкцій. Бехруз, власник малого бізнесу в Тебрізі, сказав: «Ми бачимо стрімке зростання цін, дефіцит товарів першої необхідності та закриття підприємств. Стає все важче й важче зводити кінці з кінцями».
Незважаючи на похмуру перспективу, деякі іранці залишаються обережно оптимістичними щодо того, що з часом контроль режиму над владою все ще може ослабнути. Амір зазначив: «Тріщини починають проявлятися, навіть якщо режим поки що тримається. Я все ще вірю, що якщо тиск триватиме, рішучість людей переживе здатність уряду їх придушити».
{{IMAGE_PLACEHOLDER}}Але наразі почуття надії, яке колись було пронизане іранським суспільством, значною мірою поступилося почуттям страху та смирення. Як сказав Parisa: «Ми просто намагаємося виживати день у день, чекаючи, як все це розгорнеться. Майбутнє таке невизначене, і це найстрашніше».
Джерело: Deutsche Welle
