Ескалація напруженості: внутрішня історія рішення Трампа напасти на Іран

Рішення президента Трампа завдати військового удару по Ірану в червні 2019 року, щоб скасувати його в останню хвилину, стало ключовим моментом у його президентстві та поворотним моментом у відносинах США та Ірану. Наразі New York Times представила вичерпний огляд подій, що привели до та після цього критичного рішення, пропонуючи рідкісний погляд на внутрішню роботу зовнішньополітичного процесу адміністрації Трампа.

Стаття, заснована на інтерв’ю з десятками нинішніх і колишніх посадовців, малює складну картину конкуруючих сил і перспектив, які сформували мислення президента. Від прагнення радника з національної безпеки Джона Болтона до конфронтаційного підходу до більш обережної позиції держсекретаря Майка Помпео процес ухвалення рішень відзначався інтенсивними дебатами та розбіжностями всередині адміністрації.

Одним із найяскравіших викриттів є роль прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, який, згідно зі звітом, брав активну участь у лобіюванні адміністрації Трампа, щоб вона зайняла жорсткішу позицію щодо Ірану. Нетаньягу протягом тривалого часу був активним прихильником більш агресивного підходу, і, схоже, він зміг значно вплинути на мислення президента.

У статті також підкреслюється протиріччя між бажанням Трампа уникнути прямої війни з Іраном і його готовністю використовувати військову силу для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. Хоча президент зрештою вирішив відмовитися від страйку, цей інцидент підкреслює тонкий баланс, який йому довелося встановити між своїми