Україна мир вимагає відповідальності за військові злочини

Шлях до сталого миру в Україні не можна побудувати на основі забуття або ігнорування систематичних порушень, які відбувалися протягом поточного конфлікту. Цей основоположний принцип підкреслює зростаючий консенсус між міжнародними юридичними експертами, правозахисниками та урядовцями, які зібралися на конференції United for Justice, що відбулася в Києві. Конференція зібрала зацікавлених сторін з усього світу, щоб обговорити критичну роль, яку мають відігравати механізми підзвітності у будь-якому майбутньому мирному врегулюванні для розтерзаної війною країни.

Міністр у справах жертв і насильства щодо жінок і дівчат Алекс Девіс-Джонс, член парламенту, виступив із потужною промовою, у якій наголосив на необговорюваному характері справедливості у відбудові українського суспільства. Девіс-Джонс підкреслив, що процеси правосуддя перехідного періоду служать не лише символічними жестами; вони представляють щирі зобов'язання визнати страждання жертв і запобігти майбутнім звірствам. Її зауваження мали резонанс протягом усієї конференції, де учасники обговорювали складний баланс між досягненням миру та забезпеченням відповідних правових наслідків для винуватців насильства за свої дії.

Матеріали конференції відображають міжнародний консенсус, що ігнорування воєнних злочинів і злочинів проти людяності фундаментально підірве легітимність і міцність будь-якої мирної угоди. Численні присутні правознавці стверджували, що без належного розслідування та судового переслідування підозрюваних злочинців основи для справжнього примирення будуть серйозно скомпрометовані. Ця перспектива кидає виклик традиційним підходам до вирішення конфліктів, які іноді віддають пріоритет доцільності над справедливістю, натомість припускаючи, що ці дві цілі не обов’язково виключають одна одну.

Протягом конфлікту в Україні накопичувалося документальне підтвердження звинувачень у порушеннях міжнародного гуманітарного права, включно з потенційними військовими злочинами та злочинами проти людства. Міжнародні організації та незалежні слідчі невпинно працювали над документуванням інцидентів, збереженням доказів і зібранням свідчень постраждалого населення. Важливість цієї документації неможливо переоцінити, оскільки вона забезпечує доказову базу, необхідну для будь-яких майбутніх судових проваджень, незалежно від того, чи проводяться вони через міжнародні трибунали, національні суди чи гібридні механізми, спеціально створені для розгляду злочинів, пов’язаних з Україною.

Концепція підходів до правосуддя, орієнтованого на жертву, стала центральною темою під час дискусій на конференції. Учасники підкреслили, що будь-який механізм підзвітності має надавати пріоритет потребам і голосам тих, хто безпосередньо постраждав від конфлікту. Сюди входять особи, які пережили сексуальне насильство, переміщені особи, сім’ї вбитих і громади, чия інфраструктура та засоби до існування були зруйновані. Залучаючи жертв до процесів правосуддя перехідного періоду, суспільства можуть почати справжнє зцілення, водночас створюючи історичні записи, які зберігають правду про те, що сталося.

Міністерство Девіс-Джонса зосереджено на боротьбі з насильством щодо жінок і дівчат, категорією шкоди, яка була особливо поширеною та широко задокументованою під час українського конфлікту. Сексуальне насильство стало зброєю в різних регіонах, від нього страждають тисячі жінок і дівчат, багато з яких мають фізичні та психологічні шрами. Міністр підкреслила, що забезпечення відповідальності за ці гендерні злочини є невід’ємною складовою будь-якого легітимного мирного процесу, оскільки нездатність усунути такі порушення надішле небезпечне повідомлення про те, що злочини проти жінок залишаються прийнятними наслідками війни.

Створення надійних механізмів підзвітності також служить практичним цілям, окрім моральних вимог. Дослідження показують, що суспільства, які впроваджують комплексні процеси правосуддя перехідного періоду, відчувають сильніший інституційний розвиток, більшу соціальну згуртованість та меншу ймовірність повторення конфлікту. Коли системи правосуддя достовірно вирішують минулі порушення, одночасно встановлюючи рамки для запобігання майбутнім зловживанням, вони зміцнюють верховенство права та інституційну легітимність, яка відчайдушно потрібна крихким постконфліктним суспільствам для сталого розвитку та зміцнення миру.

Міжнародні правові рамки передбачають кілька шляхів досягнення підзвітності, кожен з яких має свої переваги та обмеження. Міжнародний кримінальний суд (МКС) вже проводить розслідування ймовірних злочинів в Україні. Крім того, міжнародні трибунали ad hoc, змішані суди, що поєднують міжнародні та національні елементи, а також посилена національна судова спроможність – усі вони представляють життєздатні варіанти, які можна застосовувати окремо або в комбінації. Вибір між цими механізмами передбачає складні міркування щодо ефективності, доступності для жертв, вимог до ресурсів і політичної доцільності в конкретному українському контексті.

Кілька учасників конференції підкреслили важливість участі громадськості в процесах підзвітності. Комісії правди, громадські слухання та доступне документування висновків можуть допомогти суспільству зрозуміти всеосяжність порушень, які сталися. Ця прозорість служить освітнім цілям для майбутніх поколінь, запобігаючи історичному ревізіонізму та зміцнюючи прихильність демократичним цінностям і захисту прав людини. Крім того, коли процеси підзвітності працюють прозоро за участю громадськості, вони підвищують легітимність і громадську довіру до постконфліктної інституційної реконструкції.

У цих дискусіях не можна ігнорувати економічні та політичні витрати на забезпечення підзвітності. Комплексні процеси правосуддя перехідного періоду вимагають значних фінансових інвестицій, інституційної спроможності та стійкої політичної відданості протягом багатьох років. Проте учасники конференції переконливо стверджували, що витрати, пов’язані з неспроможністю забезпечити підзвітність – виміряні соціальною фрагментацією, інституційною слабкістю та підвищеним ризиком повторення конфлікту – значно перевищують інвестиції, необхідні для належних механізмів правосуддя. Країни, які прагнули до всебічного правосуддя перехідного періоду, загалом відчули кращі довгострокові результати стабільності та розвитку.

Що стосується майбутніх мирних переговорів, учасники конференції підкреслили, що питання підзвітності мають бути включені на ранніх етапах, а не розглядатися як запізнілі думки. Для цього потрібна розробка миротворчої бази, яка б чітко вказувала на механізми розслідування та судового переслідування ймовірних злочинців, водночас захищаючи права жертв і підтримуючи процеси примирення. Міжнародні посередники та учасники мирних переговорів дедалі більше визнають, що включення міркувань справедливості на ранній стадії мирних процесів, а не відкладення їх, фактично збільшує ймовірність досягнення цілей миру та підзвітності.

Конференція «Об’єднані за справедливість» зрештою підтвердила потужне послання: шлях України вперед має спиратися на засади підзвітності, правди та справедливості. Міністр Девіс-Джонс та її колеги-учасники відкинули хибні дихотомії, які припускали, що прагнення до миру вимагає відмови від справедливості. Натомість учасники конференції підтвердили, що стійкий мир, справжнє примирення та ефективне запобігання звірствам у майбутньому залежать від створення надійних, комплексних механізмів відповідальності, які визнають страждання жертв і встановлюють чіткі наслідки за правопорушення. Оскільки Україна розмірковує про своє майбутнє, міжнародне співтовариство має підтримати ці критично важливі заходи, щоб гарантувати, що остаточно досягнутий мир виявиться не просто тимчасовим, а справді міцним.