США тиснуть на лідерів Лівану та Ізраїлю, щоб вони зустрілися

Президент Лівану Джозеф Аун стикається з зростаючим тиском, щоб зустрітися з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху під час запланованого візиту до США цього місяця, що викликає занепокоєння щодо ескалації регіональної напруженості.
Нещодавно вступив на посаду президент Лівану Джозеф Аун перебуває в делікатній дипломатичній ситуації, оскільки Сполучені Штати посилюють тиск, щоб він зустрівся з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху під час його майбутнього візиту до Америки цього місяця. Запропонована лівансько-ізраїльська зустріч представляє значну дипломатичну ініціативу, хоча вона несе значні ризики для регіональної стабільності та потенційно може розпалити і без того напружені відносини між двома сусідніми країнами.
Дипломатичні зусилля США відбуваються в особливо чутливий час на Близькому Сході, де тривалі бойові дії між Ліваном та Ізраїлем протягом десятиліть були визначальною рисою геополітичного ландшафту. Американські офіційні особи вважають, що пряма взаємодія між Ауном і Нетаньяху потенційно може відкрити нові шляхи для діалогу та порозуміння, хоча така зустріч була б безпрецедентною з огляду на історичну ворожнечу між двома країнами. Час реалізації цієї ініціативи свідчить про те, що Вашингтон намагається скористатися нещодавнім вступом Ауна на посаду президента, щоб сприяти безпрецедентним контактам на високому рівні.
Президент Аун, який нещодавно вступив на посаду після складних політичних процесів у Лівані, стикається з величезним тиском з багатьох сторін. Усередині країни будь-яка угода про зустріч із ізраїльським лідером може бути представлена як зрада різними ліванськими політичними фракціями, зокрема Хезболлою та іншими групами, які вважають нормалізацію відносин із Ізраїлем принципово несумісною з національними інтересами Лівану. На міжнародному рівні адміністрація Байдена вважає таку участь потенційно корисною для ширшої стабільності на Близькому Сході та як частину своєї стратегії зменшення регіональних конфліктів.
Напруженість на Близькому Сході загострилася різними нещодавніми інцидентами та постійними суперечками між Ліваном та Ізраїлем. Дві країни залишаються технічно у стані війни, оскільки ізраїльська окупація частини Голанських висот і спірні морські кордони створюють триваючі тертя. Ліванська міліція Хезболла, визнана Ізраїлем і Сполученими Штатами терористичною організацією, бере участь у періодичних військових зіткненнях із ізраїльськими силами, що робить будь-які офіційні лівансько-ізраїльські взаємодії дуже суперечливими.
Історичний контекст має важливе значення для розуміння значення цієї запропонованої зустрічі. Ліван та Ізраїль вели численні війни, включаючи ізраїльське вторгнення в Ліван у 1982 році, що призвело до тривалої окупації, яка тривала майже два десятиліття. Конфлікт 2006 року між Ізраїлем і Хезболлою призвів до значних руйнувань і людських жертв з обох сторін. Ці історичні образи глибоко вкорінені в ліванському суспільстві, що робить будь-яке видиме зближення політично ризикованим для ліванських лідерів.
Американський поштовх до цієї зустрічі Нетаньяху Ауна відображає ширшу стратегію Вашингтона на Близькому Сході, яка все більше передбачає зусилля зі створення коаліцій і зменшення міждержавних конфліктів. Адміністрація Байдена реалізувала різні дипломатичні ініціативи, спрямовані на нормалізацію відносин між арабськими державами та Ізраїлем, дотримуючись моделі угод Авраама, встановленої за часів попередньої адміністрації. Однак Ліван представляє принципово інший випадок, враховуючи його стратегічне значення та присутність потужних антиізраїльських груп у його межах.
Внутрішня політика Лівану створює серйозні перешкоди для будь-якої такої зустрічі. Складна конфесійна політична система країни, яка розподіляє урядові посади відповідно до релігійної приналежності, означає, що перед великими дипломатичними кроками необхідно проводити консультації з різними групами. Шиїтські громади, в значній мірі представлені Хезболлою та рухом Амаль, ймовірно, будуть рішуче проти такого залучення. Так само світські націоналістичні групи та різні палестинські рухи солідарності вважали б таку зустріч несумісною з національною гордістю Лівану та регіональною солідарністю.
Не слід забувати про економічні аспекти цієї дипломатичної ініціативи. Ліван зіткнувся з однією з найгірших економічних криз у сучасній історії: валюта обвалюється, країна бореться з бідністю та інституційним розпадом. Американські чиновники можуть вважати, що покращення відносин з Ізраїлем потенційно може відкрити шляхи для міжнародних інвестицій та допомоги для відновлення Лівану. Однак це обчислення ще більше ускладнюється американськими санкціями проти Хезболли та різних ліванських організацій, які залишаються головними перешкодами для нормалізації відносин.
Міжнародна реакція на запропоновану зустріч була неоднозначною. Арабські країни, які нормалізували відносини з Ізраїлем, такі як Об’єднані Арабські Емірати та Бахрейн, можуть позитивно сприймати участь Лівану як частину ширшої регіональної перебудови. Однак такі країни, як Іран, який має значний вплив на політику Лівану через Хезболлу та інших помічників, швидше за все, розглядатимуть таку зустріч як загрозу їхнім регіональним інтересам і як підрив їхнього стратегічного партнерства з Ліваном.
Не можна ігнорувати наслідки для безпеки будь-якої лівансько-ізраїльської дипломатичної взаємодії. Ізраїль зберігає велику зацікавленість у політичній стабільності Лівану та історично втручається у військові дії, коли відчуває загрози своєму північному кордону. Помітне зближення між лідерами Лівану та Ізраїлю теоретично могло б зменшити військову напруженість, але воно також могло б спровокувати реакцію з боку недержавних акторів і войовничих груп, які вважають таку взаємодію нелегітимною. Ризик ескалації через ізраїльські військові дії чи відповідь Хезболли залишається значним.
Позиція президента Ауна як відносно світського лідера, орієнтованого на бізнес, дає йому дещо більшу свободу для дипломатичної взаємодії, ніж могли насолоджуватися деякими з його попередників. Однак обмеження залишаються суттєвими, і будь-яка видимість тиску з боку Сполучених Штатів може зашкодити його внутрішньому політичному статусу. Національна гордість Лівану та історична пам’ять про іноземне втручання ускладнюють враження, що будь-який лідер виконує накази з Вашингтона.
Ширший контекст мирних ініціатив на Близькому Сході включає триваючі палестино-ізраїльські конфлікти та складний статус різноманітних територіальних суперечок. Будь-яка двостороння лівано-ізраїльська угода мала б вирішити фундаментальні питання про морські кордони, суперечку про ферми Шебаа та ширшу палестинську проблему. Це не тривіальні питання, які можна швидко вирішити під час однієї зустрічі на високому рівні, незалежно від рівня американського тиску чи підтримки.
Час цього дипломатичного поштовху, який збігся з президентством Ауна та його візитом до Сполучених Штатів, свідчить про те, що Вашингтон намагається просувати свій порядок денний, поки може бути вікно можливостей. Однак фундаментальні структурні перешкоди на шляху лівано-ізраїльської нормалізації залишаються величезними і глибоко вкорінені в історії, регіональній геополітиці та внутрішній політиці Лівану. Чи зрештою Аун погодиться зустрітися з Нетаньяху та якими можуть бути наслідки такої зустрічі, суттєво сформує дипломатичну траєкторію регіону в найближчі місяці.
Джерело: Al Jazeera


